Город можна і лопатою скопати

Невеликий город можна легко скопати вручну

ℜᏕᏕ

Хотілося написати про весняні роботи на городах. Городище маленьке місто і у багатьох є хоч якийсь клаптик землі. Було б дуже доречно використати цей клаптик, щоб прогодувати себе і свою родину, а може і допомогти тому, хто в цій допомозі має потребу.

Зараз зрозуміло, що загарбники планомірно знищують інфраструктуру. Бомблять житлові квартали, нафтобази, інші об’єкти, щоб спричинити гуманітарну катастрофу. Я думаю, що коли почнуться польові роботи орки будуть всіма силами заважати. В їхній підлості я не сумніваюся — по тракторах стріляти, ще щось. Вони вже конче озвіріли.

Так як зараз паливно-мастильні матеріали більше потрібні для військової техніки то можна, по можливості, скопувати городи вручну. Якщо, звісно, є така можливість. Якщо город невеликий і в родині є здорові молоді чоловіки то це зовсім не проблема. Можна щодня виділити для цього годину-дві прийшовши з основної роботи. Зараз лише березень. Можна впоратися запросто. Навіть не працюючи в непогожі дні.

Всі вже звикли орати тракторами. Я останній раз копав город тридцять років тому, коли нашу ділянку ненароком “оборали” і не було можливості загнати трактора. І нічого — за кілька днів ми з братом впоралися.

Можна паралельно з копанням садити ті культури, які не бояться холодної погоди і заморозків. Часник, наприклад. Цибулю, горох. Скопав діляночку під часник — посадив — далі копаєш.

Чомусь згадалося, що за часів пізнього (і не дуже) Леоніда Ілліча люди на приватних ділянках вирощували більше картоплі ніж держава на неозорих колгоспних полях. Без техніки, без наукового підходу, на одній приватній ініціативі. Народ може сам себе прогодувати, тільки треба захотіти. В воєнний час це питання продовольчої стабільності.

Слава Україні!

---

На Черкащині почала діяти заборона на відвідування лісів

До закінчення воєнного стану в ліс ходити не можна

ℜᏕᏕ

Відтепер і до закінчення воєнного стану цивільному населенню забороняється відвідувати ліси. Заборона не стосується тих, хто повинен з тієї чи іншої причини відвідувати ліси.

Цю інформацію, зокрема, було розміщено на сайті Вікка.

Відтепер відвідувати ліси на Черкащині заборонено. Це стосується і в'їзду до них транспортних засобів.

Виняток - службовці, які забезпечують оборону держави, національну безпеку, охорону правопорядку та виконують лісогосподарські заходи.

Це розпорядження діє на період воєнного стану.

Поставтеся з розумінням до цієї заборони. Усе задля вашої безпеки та збереження лісів від пожеж!

керівник Черкаської ОВА Ігор Табурець

В цій забороні є логіка. Йдуть бойові дії і в лісах можуть знаходитися хто завгодно. Від диверсантів до мародерів і злочинних елементів. Важливо розуміти, що в умовах війни у державних силових структур роботи не початий край і відволікатися ще й на охорону добропорядних громадян, які вирішили відпочивати в лісі немає ресурсу. Простіше просто заборонити туди ходити.

Ця заборона тимчасова і обумовлена здоровим глуздом. По закінченні війни, коли відмінять воєнний стан, ми ще погуляємо в наших чудових соснових лісах. Але тоді ще довго треба буде бути особливо обережним. Пам’ятаєте вираз “ехо війни”? Міни, гранати, ракети чи снаряди, які не розірвалися.

Чому ж це обмеження вводиться саме зараз? Я думаю, що воно введено перед тим, як листопадні дерева почнуть розпускати листя. Ліс стане непрозорим. В деяких випадках це корисно. Коли мова йде про маскування наших військ. З іншого боку і противник може використовувати гущавину для маскування.

Будьмо уважними і обережними.

Між іншим: сьогодні вночі Україна переходить на літній час. А з часом неминуче перейде і на мирний час. Ми переможемо!

Слава Україні!

---

Правило двох стін і двох виходів - як поводитися при повітряній тривозі ⁉️ 🧑🏻‍🚀

Що робити коли лунає сигнал повітряної тривоги

ℜᏕᏕ

Хочу написати про повітряні тривоги. Сьогодні в Городищі вони звучали багато разів. Коли я чую сирену то, як більшість жителів нашої області, відкриваю сторінку Олександра Скічка в Facebook. І на ній вже шукаю детальнішу інформацію.

Є в просунутіший варіант: спеціальна програма для Android Повітряна тривога.

Ми вже звиклися з цими сиренами і багато хто з нас на них майже не реагує. Оманливе відчуття безпеки. Важко сказати як воно може скластися. Подейкують, що в Буді Орловецькій впала збита нашою протиповітряною обороною ракета. Пошкодила один з будинків. Слава Богу ніхто не постраждав.

Агресор в безсилій злобі знищує мирні об’єкти без видимої причини, а значить від цих ударів не застрахований ніхто.

Правила поводження під час повітряної тривоги

Зрозуміло, що за всіма правилами треба ховатися в спеціально обладнаних бомбосховищах. Але це не завжди можливо. Буває так, що бомбосховище далеко і добираючись до нього людина ризикує більше ніж як би вона залишалася вдома.

Знаходячись вода часто можна сховатися майже так само надійно як і в бомбосховищі. Часто пишуть про так зване правило двох стін. І про правило двох виходів.

Правило двох стін говорить про те, що людей, які переховуються, від джерела небезпеки повинно відділяти дві стіни. Логіка така: коли вибухом руйнується пера стіна від неї відлітають уламки, від вікон летить бите скло тощо. А друга стіна потрібна для того, щоб затримати ці уламки. Знайдіть в себе в помешканні таке місце де б між зовнішньою стіною і вами була, як мінімум, ще одна стіна. Це може бути, наприклад, коридор.

Правило двох виходів говорить про те, що з приміщення, де ви переховуєтеся, повинно бути, як мінімум, два виходи. Якщо один з виходів буде завалений то можна буде врятуватися через другий. Тобто приміщення з одним виходом може розглядатися, як пастка.

Такі от нехитрі правила можуть врятувати життя. Не стояти біля вікон, не стояти напроти вікон. Ударна хвиля з легкістю вибиває вікна і гостре скло може нанести серйозні травми.

Слава Україні!

---

Порохоботам і зелеботам - повчальна історія

Добре, що ви помирилися перед обличчям загрози

ℜᏕᏕ

Якось вщухли баталії між двома непримиренними політичними світами. З чого б це? Об’єдналися задля досягнення перемоги над орками? Молодці! Це дуже і дуже правильно. Це свідчить про те, що в нас суспільство здорове.

А чому ж ви так гризлися між собою? Таке враження, що від нічого робити (дивлячись з сьогоднішнього дня на мирний час). А скільки було образ і звинувачень!

З цього приводу згадалася притча.

У одного китайця була кобила. У його сусідів ні коней ні віслюків не було і цей чоловік допомагав обробляти сусідські поля, а вони теж робили йому щось навзаєм. І всім було від того добре.

От одного разу кобила десь ділася. Втекла, мабуть. Односельці почали жаліти чоловіка: “така втрата”. Це ж погано! На що чоловік спокійно відповідав їм: “можливо”.

Пройшов деякий час. Одного ранку чоловік прокинувся і побачив, що кобила з’явилася, прибігла додому. Та ще й не сама. Привела маленьке лоша. Тут всі почали говорити чоловікові, як же це добре — кобила повернулася, та ще й з лошам. На що чоловік відповідав їм: “може бути, можливо”.

Пройшов ще деякий час. Лоша підросло. Син чоловіка почав його об’їжджати. Впав і зламав собі ногу. Односельці почали співчувати чоловікові: “шкода, що твій старший син зламав ногу”. На що флегматичний чоловік звично бубонів собі під ніс: “можливо”.

Через деякий час імператор задумав піти воєнним походом на сусідів і почав збирати військо. Коли прийшли в село за новобранцями то старого сина з поламаною ногою до війська не взяли. Як же добре, що так вийшло! Можливо.

Це все до того, що ми не можемо оцінити корисна та чи інша подія для нас, бо ми не можемо оцінити її наслідків.

У воєнний час президент Володимир Зеленський, безумовно, кращий Верховний головнокомандувач ніж Петро Порошенко. В нього виявилися гарні якості дипломата, організатора і бійця. Але це було не очевидно в мирний час. А що було очевидне, то це його вік. При всій повазі, але Порошенко не витримав би такого шаленого навантаження, яке приносить з собою воєнний час на такому відповідальному посту. Вік вже не той.

Війна стирає всі ці дріб’язкові образи і ми відчуваємо себе єдиним народом без політичних розбіжностей.

Слава Україні!

---