День єднання
Сьогодні, 16 лютого, на державних установах Городища можна було бачити вивішені жовто-блакитні прапори. Незвично для, здавалося б, буденного дня.
Сьогодні День єднання. Нове свято, яке Зеленський затвердив лише кілька днів тому на державному рівні.
Це свято було ініційоване президентом, як акт консолідації суспільства перед лицем російського вторгнення.
Ідея, як на мене, правильна. Хто б там що не говорив, а російський узурпатор розходився не на жарт. Путін нагнітає обстановку, балансуючи на межі.
Багато ЗМІ поширювало і поширює інформацію про високу ймовірність вторгнення загарбників в Україну. Один з сценаріїв вторгнення, згідно певних джерел, повинен був розпочатися сьогодні, о третій годині ночі, з ракетного обстрілу, який би потім підтримали танки.
Політична гра Путіна більш-менш зрозуміла. Він добивається кількох цілей.
- Психологічна — тримати українське суспільство в постійній напрузі. Це, на його думку, деморалізує людей, вселить в їхню свідомість апатію і думки про поразку.
- Економічна — загроза воєнних дій зводить інвестиційну привабливість України до дуже низького рівня. Про іноземних інвесторів це зрозуміло, але і наші олігархи, наша “еліта” показують себе з досить ганебного боку. Деякі з них, як щурі з корабля, що тоне, почали тікати з країни. Вивозячи свої статки. Ну куди воно годиться?! Зеленський пообіцяв якось їх притягнути до порядку, але не віриться, що з цього щось вийде. Вони самі повинні розуміти ганебність своєї поведінки. Україна тратила і тратить мільярди гривень на згладження таких ситуацій. Приміром на підтримку авіаційної галузі (авіакомпанії бояться літати над потенційним театром воєнних дій) було виділено більше 16 мільярдів.
- Політична — тримаючи в напрузі міжнародне співтовариство росіяни розраховують, знову ж таки, на те, що накопичиться втома, політики займуться внутрішніми проблемами своїх країн. Україні ж будуть приділяти дедалі менше уваги.
Це все зрозуміло. Мені лише не зрозуміла реакція Західних ЗМІ, Західних державних структур. Вже дуже в них гіпертрофована реакція. Заклики до своїх громадян в терміновому порядку залишити територію України. Тим же, хто залишиться, запасатися сірниками, батарейками і продуктами харчування. Що це? Перестраховка? Турбота про своїх громадян? Чи така політична гра? Гра в піддавки, приміром. Путін робить вигляд, що буде з усієї сили наступати, а Захід робить вигляд, що тяжко його боїться. А насправді гне свою лінію. Що б там не було, що в Україну вже доставлено багато ефективного озброєння. З кожним днем надії агресора стають все більш примарними.
А ми, тим часом, маємо свято День єднання, яке проходить в спокійній обстановці, буденно. Ймовірність вторгнення низька, так що зберігаємо спокій і діловий настрій.
Насамкінець згадаю про те, що на деяких ресурсах описують проведення цього свята, як відголоски радянщини. Тобто примусово зганяли бюджетників - який же це день єднання? Якщо це так то це сумно. Коли ми вже звільнимося від цього всього родянського "добровільно-примусового"?
Немає коментарів:
Дописати коментар