Город можна і лопатою скопати

Невеликий город можна легко скопати вручну

ℜᏕᏕ

Хотілося написати про весняні роботи на городах. Городище маленьке місто і у багатьох є хоч якийсь клаптик землі. Було б дуже доречно використати цей клаптик, щоб прогодувати себе і свою родину, а може і допомогти тому, хто в цій допомозі має потребу.

Зараз зрозуміло, що загарбники планомірно знищують інфраструктуру. Бомблять житлові квартали, нафтобази, інші об’єкти, щоб спричинити гуманітарну катастрофу. Я думаю, що коли почнуться польові роботи орки будуть всіма силами заважати. В їхній підлості я не сумніваюся — по тракторах стріляти, ще щось. Вони вже конче озвіріли.

Так як зараз паливно-мастильні матеріали більше потрібні для військової техніки то можна, по можливості, скопувати городи вручну. Якщо, звісно, є така можливість. Якщо город невеликий і в родині є здорові молоді чоловіки то це зовсім не проблема. Можна щодня виділити для цього годину-дві прийшовши з основної роботи. Зараз лише березень. Можна впоратися запросто. Навіть не працюючи в непогожі дні.

Всі вже звикли орати тракторами. Я останній раз копав город тридцять років тому, коли нашу ділянку ненароком “оборали” і не було можливості загнати трактора. І нічого — за кілька днів ми з братом впоралися.

Можна паралельно з копанням садити ті культури, які не бояться холодної погоди і заморозків. Часник, наприклад. Цибулю, горох. Скопав діляночку під часник — посадив — далі копаєш.

Чомусь згадалося, що за часів пізнього (і не дуже) Леоніда Ілліча люди на приватних ділянках вирощували більше картоплі ніж держава на неозорих колгоспних полях. Без техніки, без наукового підходу, на одній приватній ініціативі. Народ може сам себе прогодувати, тільки треба захотіти. В воєнний час це питання продовольчої стабільності.

Слава Україні!

---

На Черкащині почала діяти заборона на відвідування лісів

До закінчення воєнного стану в ліс ходити не можна

ℜᏕᏕ

Відтепер і до закінчення воєнного стану цивільному населенню забороняється відвідувати ліси. Заборона не стосується тих, хто повинен з тієї чи іншої причини відвідувати ліси.

Цю інформацію, зокрема, було розміщено на сайті Вікка.

Відтепер відвідувати ліси на Черкащині заборонено. Це стосується і в'їзду до них транспортних засобів.

Виняток - службовці, які забезпечують оборону держави, національну безпеку, охорону правопорядку та виконують лісогосподарські заходи.

Це розпорядження діє на період воєнного стану.

Поставтеся з розумінням до цієї заборони. Усе задля вашої безпеки та збереження лісів від пожеж!

керівник Черкаської ОВА Ігор Табурець

В цій забороні є логіка. Йдуть бойові дії і в лісах можуть знаходитися хто завгодно. Від диверсантів до мародерів і злочинних елементів. Важливо розуміти, що в умовах війни у державних силових структур роботи не початий край і відволікатися ще й на охорону добропорядних громадян, які вирішили відпочивати в лісі немає ресурсу. Простіше просто заборонити туди ходити.

Ця заборона тимчасова і обумовлена здоровим глуздом. По закінченні війни, коли відмінять воєнний стан, ми ще погуляємо в наших чудових соснових лісах. Але тоді ще довго треба буде бути особливо обережним. Пам’ятаєте вираз “ехо війни”? Міни, гранати, ракети чи снаряди, які не розірвалися.

Чому ж це обмеження вводиться саме зараз? Я думаю, що воно введено перед тим, як листопадні дерева почнуть розпускати листя. Ліс стане непрозорим. В деяких випадках це корисно. Коли мова йде про маскування наших військ. З іншого боку і противник може використовувати гущавину для маскування.

Будьмо уважними і обережними.

Між іншим: сьогодні вночі Україна переходить на літній час. А з часом неминуче перейде і на мирний час. Ми переможемо!

Слава Україні!

---

Правило двох стін і двох виходів - як поводитися при повітряній тривозі ⁉️ 🧑🏻‍🚀

Що робити коли лунає сигнал повітряної тривоги

ℜᏕᏕ

Хочу написати про повітряні тривоги. Сьогодні в Городищі вони звучали багато разів. Коли я чую сирену то, як більшість жителів нашої області, відкриваю сторінку Олександра Скічка в Facebook. І на ній вже шукаю детальнішу інформацію.

Є в просунутіший варіант: спеціальна програма для Android Повітряна тривога.

Ми вже звиклися з цими сиренами і багато хто з нас на них майже не реагує. Оманливе відчуття безпеки. Важко сказати як воно може скластися. Подейкують, що в Буді Орловецькій впала збита нашою протиповітряною обороною ракета. Пошкодила один з будинків. Слава Богу ніхто не постраждав.

Агресор в безсилій злобі знищує мирні об’єкти без видимої причини, а значить від цих ударів не застрахований ніхто.

Правила поводження під час повітряної тривоги

Зрозуміло, що за всіма правилами треба ховатися в спеціально обладнаних бомбосховищах. Але це не завжди можливо. Буває так, що бомбосховище далеко і добираючись до нього людина ризикує більше ніж як би вона залишалася вдома.

Знаходячись вода часто можна сховатися майже так само надійно як і в бомбосховищі. Часто пишуть про так зване правило двох стін. І про правило двох виходів.

Правило двох стін говорить про те, що людей, які переховуються, від джерела небезпеки повинно відділяти дві стіни. Логіка така: коли вибухом руйнується пера стіна від неї відлітають уламки, від вікон летить бите скло тощо. А друга стіна потрібна для того, щоб затримати ці уламки. Знайдіть в себе в помешканні таке місце де б між зовнішньою стіною і вами була, як мінімум, ще одна стіна. Це може бути, наприклад, коридор.

Правило двох виходів говорить про те, що з приміщення, де ви переховуєтеся, повинно бути, як мінімум, два виходи. Якщо один з виходів буде завалений то можна буде врятуватися через другий. Тобто приміщення з одним виходом може розглядатися, як пастка.

Такі от нехитрі правила можуть врятувати життя. Не стояти біля вікон, не стояти напроти вікон. Ударна хвиля з легкістю вибиває вікна і гостре скло може нанести серйозні травми.

Слава Україні!

---

Порохоботам і зелеботам - повчальна історія

Добре, що ви помирилися перед обличчям загрози

ℜᏕᏕ

Якось вщухли баталії між двома непримиренними політичними світами. З чого б це? Об’єдналися задля досягнення перемоги над орками? Молодці! Це дуже і дуже правильно. Це свідчить про те, що в нас суспільство здорове.

А чому ж ви так гризлися між собою? Таке враження, що від нічого робити (дивлячись з сьогоднішнього дня на мирний час). А скільки було образ і звинувачень!

З цього приводу згадалася притча.

У одного китайця була кобила. У його сусідів ні коней ні віслюків не було і цей чоловік допомагав обробляти сусідські поля, а вони теж робили йому щось навзаєм. І всім було від того добре.

От одного разу кобила десь ділася. Втекла, мабуть. Односельці почали жаліти чоловіка: “така втрата”. Це ж погано! На що чоловік спокійно відповідав їм: “можливо”.

Пройшов деякий час. Одного ранку чоловік прокинувся і побачив, що кобила з’явилася, прибігла додому. Та ще й не сама. Привела маленьке лоша. Тут всі почали говорити чоловікові, як же це добре — кобила повернулася, та ще й з лошам. На що чоловік відповідав їм: “може бути, можливо”.

Пройшов ще деякий час. Лоша підросло. Син чоловіка почав його об’їжджати. Впав і зламав собі ногу. Односельці почали співчувати чоловікові: “шкода, що твій старший син зламав ногу”. На що флегматичний чоловік звично бубонів собі під ніс: “можливо”.

Через деякий час імператор задумав піти воєнним походом на сусідів і почав збирати військо. Коли прийшли в село за новобранцями то старого сина з поламаною ногою до війська не взяли. Як же добре, що так вийшло! Можливо.

Це все до того, що ми не можемо оцінити корисна та чи інша подія для нас, бо ми не можемо оцінити її наслідків.

У воєнний час президент Володимир Зеленський, безумовно, кращий Верховний головнокомандувач ніж Петро Порошенко. В нього виявилися гарні якості дипломата, організатора і бійця. Але це було не очевидно в мирний час. А що було очевидне, то це його вік. При всій повазі, але Порошенко не витримав би такого шаленого навантаження, яке приносить з собою воєнний час на такому відповідальному посту. Вік вже не той.

Війна стирає всі ці дріб’язкові образи і ми відчуваємо себе єдиним народом без політичних розбіжностей.

Слава Україні!

---

Преший день війни

Перший день війни

ℜᏕᏕ

Сьогодні, о п’ятій годині ранку, без об’явлення війни, Росія вторглася на територію України. Ну як без об’явлення. В чотири години ранку Путін щось белькотав в своєму стилі: “захист народу Донбасу”.

Все буде Україна!

Як проходить цей день? Зранку кидалося в вічі велика кількість транспорту на вулицях. Люди намагалися заправити свої автомобілі пальним. Іноді це їм не вдавалося, бо пальне почали резервувати для більш нагальних потреб.

В продуктових магазинах спостерігався деякий ажіотаж, але, як на мій погляд, не критичний. Найбільші черги були біля банкоматів і аптек. З банкоматами все зрозуміло — готівка надійніша за “віртуальні” гроші. Мені не зрозуміло чому черги біля аптек. Можливо закуповували антисептичні, знеболювальні препарати. І такі, що знижують артеріальний тиск.

В чергах люди поводять себе відносно спокійно, не панікують. Хоча тривога спостерігається. Балакають про новини, які прямо в черзі дивляться по Youtube і з різних сайтів.

Новини про збиті літаки окупантів підбадьорюють. За той час, що я був у місті, ЗСУ збили сім літаків.

Люди з великих міст масово повертаються в маленькі міста і села — там менш небезпечно. В Городище повертаються, в основному, з Києва. Хто з роботи, хто з навчання, а хто давно вже киянин, але має можливість переїхати до родичів.

В гуртожитках міста готуються до приїзду біженців.

Що ж, на мій погляд, добивається московський узурпатор? Скоріше за все вони будуть вимагати виведення ввезеного партнерами України озброєння і відмови від співпраці з НАТО.

Міжнародне співтовариство реагує, як на мене, мляво. Було б добре, щоб допомога була б більш рішуча. Але, на жаль, поки що переважає “глибока стурбованість”. Коли вже вони розкачаються? Захід обов’язково почне рішуче діяти. Рано чи пізно. Краще, щоб це було “рано” і гірше, щоб “пізно”.

Уважно слідкуємо за новинами, надіємося на краще і готуємося до гіршого.

Слава Україні!

---

Встановилася тепла погода

Потепління

ℜᏕᏕ

В останню неділю лютого встановилася дуже тепла, як для зимового місяця, погода. Вночі стовпчик термометра ледь опускається нижче нуля, а вдень нерідко доходить до п’яти- семи градусів тепла.

Така аномально тепла погода буде триматися, як мінімум, до кінця цього тижня. Згідно прогнозу синоптиків.

Це може бути погано для рослин. В кінці лютого всі дерева і кущі наших широт вже вийшли з стану фізіологічного спокою і знаходяться в стані вимушеного спокою. Тобто ніякі внутрішні біологічні фактори вже не стримують початок розвитку, початок розпускання бруньок, сокоруху і таке інше. Єдине, що може завадити рослині “прокинутися” це низька температура. Кажуть, що рослини вже “відчувають весну”.

В таких умовах тривале потепління може призвести до сумних наслідків. Можуть загинути квіткові бруньки і навіть вегетативні бруньки, хоч вони і трохи більш витривалі до заморозків.

Ситуацію рятують холодні ночі, які допомагають ґрунту залишатися холодним.

Але весняні квіти, такі як підсніжники, вже ростуть повним ходом. Те саме відбувається з деякою особливо морозостійкою екзотикою.

Я маю на увазі жимолость. В своїх природних умовах (на Камчатці, в Сибіру) кущики жимолості витримують і сорок градусів морозу, і більше. В тих краях зимових відлиг не буває. Якщо весна, то весна. В нас є кілька кущиків цієї нетипової для наших країв ягоди. Ці кущики животіють вже не один рік і висока ймовірність того, що вони якусь зиму не переживуть. Влітку їм заспекотно, для них повітря засухе. А взимку кілька разів за холодний період вони пориваються починати рости. Ну, і морози більше ніж десять градусів заморожують бруньки.

Ну, а для людей будь-яке потепління це благо. Менше треба топити, менші рахунки за комуналку, не так холодно ходити по вулиці.

---

В Україні День єднання

День єднання

ℜᏕᏕ

Сьогодні, 16 лютого, на державних установах Городища можна було бачити вивішені жовто-блакитні прапори. Незвично для, здавалося б, буденного дня.

Сьогодні День єднання. Нове свято, яке Зеленський затвердив лише кілька днів тому на державному рівні.

Це свято було ініційоване президентом, як акт консолідації суспільства перед лицем російського вторгнення.

Ідея, як на мене, правильна. Хто б там що не говорив, а російський узурпатор розходився не на жарт. Путін нагнітає обстановку, балансуючи на межі.

Багато ЗМІ поширювало і поширює інформацію про високу ймовірність вторгнення загарбників в Україну. Один з сценаріїв вторгнення, згідно певних джерел, повинен був розпочатися сьогодні, о третій годині ночі, з ракетного обстрілу, який би потім підтримали танки.

Політична гра Путіна більш-менш зрозуміла. Він добивається кількох цілей.

• Психологічна — тримати українське суспільство в постійній напрузі. Це, на його думку, деморалізує людей, вселить в їхню свідомість апатію і думки про поразку.
• Економічна — загроза воєнних дій зводить інвестиційну привабливість України до дуже низького рівня. Про іноземних інвесторів це зрозуміло, але і наші олігархи, наша “еліта” показують себе з досить ганебного боку. Деякі з них, як щурі з корабля, що тоне, почали тікати з країни. Вивозячи свої статки. Ну куди воно годиться?! Зеленський пообіцяв якось їх притягнути до порядку, але не віриться, що з цього щось вийде. Вони самі повинні розуміти ганебність своєї поведінки. Україна тратила і тратить мільярди гривень на згладження таких ситуацій. Приміром на підтримку авіаційної галузі (авіакомпанії бояться літати над потенційним театром воєнних дій) було виділено більше 16 мільярдів.
• Політична — тримаючи в напрузі міжнародне співтовариство росіяни розраховують, знову ж таки, на те, що накопичиться втома, політики займуться внутрішніми проблемами своїх країн. Україні ж будуть приділяти дедалі менше уваги.

Це все зрозуміло. Мені лише не зрозуміла реакція Західних ЗМІ, Західних державних структур. Вже дуже в них гіпертрофована реакція. Заклики до своїх громадян в терміновому порядку залишити територію України. Тим же, хто залишиться, запасатися сірниками, батарейками і продуктами харчування. Що це? Перестраховка? Турбота про своїх громадян? Чи така політична гра? Гра в піддавки, приміром. Путін робить вигляд, що буде з усієї сили наступати, а Захід робить вигляд, що тяжко його боїться. А насправді гне свою лінію. Що б там не було, що в Україну вже доставлено багато ефективного озброєння. З кожним днем надії агресора стають все більш примарними.

А ми, тим часом, маємо свято День єднання, яке проходить в спокійній обстановці, буденно. Ймовірність вторгнення низька, так що зберігаємо спокій і діловий настрій.

Насамкінець згадаю про те, що на деяких ресурсах описують проведення цього свята, як відголоски радянщини. Тобто примусово зганяли бюджетників - який же це день єднання? Якщо це так то це сумно. Коли ми вже звільнимося від цього всього родянського "добровільно-примусового"?

---