Перший день війни
Сьогодні, о п’ятій годині ранку, без об’явлення війни, Росія вторглася на територію України. Ну як без об’явлення. В чотири години ранку Путін щось белькотав в своєму стилі: “захист народу Донбасу”.
Як проходить цей день? Зранку кидалося в вічі велика кількість транспорту на вулицях. Люди намагалися заправити свої автомобілі пальним. Іноді це їм не вдавалося, бо пальне почали резервувати для більш нагальних потреб.
В продуктових магазинах спостерігався деякий ажіотаж, але, як на мій погляд, не критичний. Найбільші черги були біля банкоматів і аптек. З банкоматами все зрозуміло — готівка надійніша за “віртуальні” гроші. Мені не зрозуміло чому черги біля аптек. Можливо закуповували антисептичні, знеболювальні препарати. І такі, що знижують артеріальний тиск.
В чергах люди поводять себе відносно спокійно, не панікують. Хоча тривога спостерігається. Балакають про новини, які прямо в черзі дивляться по Youtube і з різних сайтів.
Новини про збиті літаки окупантів підбадьорюють. За той час, що я був у місті, ЗСУ збили сім літаків.
Люди з великих міст масово повертаються в маленькі міста і села — там менш небезпечно. В Городище повертаються, в основному, з Києва. Хто з роботи, хто з навчання, а хто давно вже киянин, але має можливість переїхати до родичів.
В гуртожитках міста готуються до приїзду біженців.
Що ж, на мій погляд, добивається московський узурпатор? Скоріше за все вони будуть вимагати виведення ввезеного партнерами України озброєння і відмови від співпраці з НАТО.
Міжнародне співтовариство реагує, як на мене, мляво. Було б добре, щоб допомога була б більш рішуча. Але, на жаль, поки що переважає “глибока стурбованість”. Коли вже вони розкачаються? Захід обов’язково почне рішуче діяти. Рано чи пізно. Краще, щоб це було “рано” і гірше, щоб “пізно”.
Уважно слідкуємо за новинами, надіємося на краще і готуємося до гіршого.
Слава Україні!
